Історія
А починалося все так… Організована в жовтні 1937 року відповідно до наказу Наркомпросу «Про навчання і виховання глухонімих, сліпих розумово відсталих дітей»
Велика Вітчизняна війна перервала творчу працю педагогічного колективу Херсонської школи-інтернату для глухих дітей, але відразу після визволення Херсона від німецько-фашистських загарбників школа відновила свою роботу.
Спочатку це була малокомплектна школа, в якій у 4 класах навчалось всього 40 учнів. Вчителям та вихователям доводилось виконувати різноманітну роботу: топити піч, займатися заготівкою продуктів, палива. Душою колективу стала директор Лернер Єва Самойлівна
З 1952 року директором школи стала Бондаренко Людмила Іванівна. Вольовий і вимогливий керівник, педагог зі стажем, методист, яка добре знала психологію глухої дитини, Людмила Іванівна протягом 23 років була беззмінним директором школи, приділяла багато зусиль щодо укріплення матеріальної бази школи і підвищення рівня всієї освітньо-виховної роботи.
Саме Людмила Іванівна підняла питання про необхідність покращення житлово-побутових умов вихованців, і школа була переведена на вулицю Радянську, а потім на Червонофлотську і Карла Маркса. Але всі ці будівлі все ж таки залишалися пристосованими приміщеннями, а керівник школи мріяла про нову сучасну школу.
У 1953 році школа стає восьмирічною. З кожним роком кількість учнів збільшується. У 1954 році їх вже 100.
І ось вперше в історії школи вісім учнів отримали путівку в самостійне життя.
З 1960/1961 навчального року у зв’язку з Законом „Про укріплення зв’язку школи з життям” було прийнято Постанову про створення 9 класів для допрофесійної освіти глухих. Учні виробничих класів отримували навички професій і учнівські розряди зі спеціальностей тесляра і швачки. Дівчата-випускниці працювали в ательє міста, на фабриці „Більшовичка”, в НВП УТОГ.
У 1964 році Міністерством освіти була видана програма навчання і виховання глухих дітей дошкільного віку. У 1969 у Херсонській спеціальній школі-інтернаті для глухих була створена перша дошкільна група.
У 1975 році директором школи-інтернату став Пивоваров Олександр Андрійович. Для нього першочерговим завданням стало будівництво нової школи, подальше зміцнення матеріальної бази, покращення житло-побутових умов для учнів.
Так у 1980 році були побудовані спальний корпус і харчоблок сучасної будівлі навчального закладу. А 1 вересня 1981 року діти ввійшли у просторі класи нового навчального корпусу.
А попереду була складна, копітка робота по створенню навчально-матеріальної бази нової школи: оформлення класів-кабінетів, слухового кабінету і реабілітаторських кімнат, методичного кабінету, оснащення майстерень, обладнання спортивного залу і спортивного майданчика, холів, спалень, їдальні.
Одним з основних питань цих років було оновлення змісту, форм і методів навчання глухих учнів, використання індивідуального і диференційованого підходу у навчанні дітей з вадами слуху. У практиці роботи педагоги школи керувалися методиками С.О.Зикова, Ф.Ф.Рау, Р.М.Боскіс, Н.О.Слєзіної. Вчителі та вихователі працювали справді по-новому, самовіддано, з захопленням.
У вирішенні важливих завдань навчання і виховання глухих дітей видне місце належало директору школи Горбунову Едуарду Івановичу. Від його енергії, особистих зусиль залежала ефективність роботи педколективу.
Вчителі-новатори Бондаренко С.О., Славич З.О., вихователь Шевчук Н.Г. творчо працювали над впровадженням у роботу школи експерименту “Вчитель-реабілітатор-вихователь”, мета якого – максимальний розвиток слухо-зорового сприймання усного мовлення, формування вимови і комунікативної функції на основі предметно-практичної діяльності.
З приходом на посаду директора Чеботаєвої Тамари Федорівни продовжувалось укріплення навчально-матеріальної бази школи, покращились життєво-побутові умови вихованців, естетичний вигляд шкільної території.
З 1993 по 1996 роки директором закладу була Маринченко Лідія Іванівна, яка віддала роботі у школі більше 30 років. Її діяльність відіграла велику роль у справі навчання вчителів і вихователів, об’єднання педагогічного колективу.
З 1996 року на чолі школи стає Коваленко Людмила Олександрівна – цілеспрямована, вимоглива, творча людина, яка завжди досягає поставленої мети, знаходиться у постійному пошуку нових форм і методів навчання і виховання дітей з вадами слуху.
Держава оцінила багаторічну творчу плідну працю вчителя вищої категорії, вчителя-методиста, відмінника освіти України Коваленко Л.О. У 2004 році їй було присвоєно почесне звання “Заслужений працівник освіти України”.
Завдяки наполегливій праці директора та вагомій підтримці Херсонської обласної державної адміністрації та управління освіти і науки, які постійно опікуються долею дітей з особливими потребами, значно покращилась матеріально-технічна база школи, умови життя і діяльності вихованців.
В цьому навчальному році на чолі Херсонської спеціальної загальноосвітньої школи – інтернату І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради стає Меренков Віктор Юрійович.
Школа сьогодні це: 3 групи дошкільного відділення, початкова школа – підготовчий – 4 класи, основна школа – 5 – 10 класи. Це сучасна відремонтована будівля, технічно оснащені навчальні аудиторії, затишний спальний корпус, а також – творчий колектив вчителів та вихователів.